Вячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ: «Ринок страхування чекає на прийняття НБУ нових нормативно-правових актів, більша частина з яких, на жаль, не полегшуватимуть умови ведення бізнесу»

Кількість страхових компаній з 2020 року зменшилася вдвічі

- Як ви оцінюєте попередні підсумки 2023 року на ринку страхування? Які важливі для галузі події відбулись за цей час?

Головний підсумок - споживачі не розчарувались у страхуванні, тому що страхові компанії попри війну, продовжують сумлінно здійснюють відшкодування та пропонувати продукти, що користуються попитом.

У цифрах попередні підсумки року (на основі статистики за 9 міс.) виглядають наступним чином. Якщо розраховувати показники на однаковій базі та прибрати вплив інфляції, то можна констатувати, що страхові платежі, виплати та кількість договорів 2023 року по відношенню до 2021 впали на третину.

«Лідерами» падіння стали страхування майна, вантажів, авіації, туристичне страхування, які зменшилися у 3-4 рази, а ось найбільші за обсягами види як то автострахування, страхування життя та медичного страхування впали не так сильно - на 26-39%. Найменше постраждало обов’язкове страхування автовідповідальності, при цьому «Зелена картка» зросла вдвічі. Зрозуміло, враховуючи, що за кордоном знаходиться майже мільйон автівок з українськими номерами.

По ОСЦПВ, наймасовішому виду страхування, вже є результати 2023 року:

Укладено 7,6 млн. внутрішніх договорів страхування (+6,8% у порівнянні з 2022 роком):

• Загальна сума страхових премій – 8,750,4 млрд грн (+24,9%).
• За цей період страховиками врегульовано 127,8 тис. вимог про страхове відшкодування.
• Страхові компанії виплатили 3,8 млрд грн постраждалим у ДТП (+40%)
• МТСБУ виплатило 436,8 млн грн регламентних виплат, з яких 298,1 млн грн - за незастрахованих винуватців ДТП.

Сумний підсумок - кількість страхових компаній за період після передачі нагляду за небанківським ринком до НБУ зменшилась більше, ніж вдвічі, з 233 на початку 2020 року до 101 на кінець 2023, а з початку цього року їх стало ще на три компанії менше.

Приблизно така сама динаміка і в інших секторах небанківського фінансового ринку. На жаль, це наслідки не стільки економічних, скільки регуляторних факторів.

Під новий рік ми побачили яскравий приклад по страхових брокерах, коли із реєстру за досить формальними причинами та без попередження було виключено 20 учасників. Це - майже третина ринку страхових посередників, яких в Україні і так недостатньо, якщо порівнювати з рівнем у Європі.

НБУ однозначно обрав курс на посилення тиску на ринок

- Як розвиваються відносини між представниками ринку страхування та НБУ як регулятором? Як ви оцінюєте результати чинної регуляторної політики?

- У цілому, регулятор обрав курс посилення тиску на ринок замість спрощення умов роботи та запровадження інструментів підтримки, і це під час найтяжчої кризи, із якою стикається наша країна.

Складається відчуття, що все робиться для того, щоб із ринку пішли невеликі та середні компанії, навіть попри їх стабільну роботу протягом 20-30 років.

Якщо говорити більш конкретно, до кроків такого «безпідставного тиску», зроблених за останній рік, можна віднести декілька факторів.

НБУ заборонив враховувати в покриття нормативу капіталу страховиків землю та житлову нерухомість. Причому дивним чином, останню вимогу введено лише для страховиків нон-лайфа, для страхування життя це залишається прийнятними активами, і ця різниця у підходах незрозуміла та необґрунтована.

Багато компаній ще не отримали від НБУ узгодження структури власності в силу того, що регулятор виставив аномальні вимоги до власників компаній щодо необхідності мати додаткові активи в розмірі їх частки в капіталі

Це протирічить закону «Про акціонерні товариства» та взагалі цілям підприємницької діяльності, стає на заваді в першу чергу українським власникам-фізичним особам.

Регулятор направляє до компаній постійні запити за формами, що відрізняються від встановленої звітності, що вимагає додаткових значних інвестицій часу на її неавтоматизовану вибірку із бази даних. Було декілька кейсів відкликання ліцензії через те, що у компанії були активи або формально залишилися власники на окупованих територіях.

Окреме болюче питання - це бронювання співробітників небанківського фінансового сектору. У фінансовій сфері найнижчий рівень бронювання серед всіх секторів економіки. Попри це, НБУ віднесло до критичних підприємств лише незначну кількість великих компаній.

І це незважаючи на те, що для забезпечення безперебійної роботи страхової галузі потрібно забронювати всього десь 15-20% співробітників, у першу чергу це керівники, айтішники, експерти та юристи. У середніх та невеликих компаніях зазвичай за кожну таку функцію відповідає лише одна особа, призов якої критично впливе на здатність компанії працювати.

Притаманне несвоєчасне введення МСФЗ 17 (це оснований на принципах стандарт бухгалтерського обліку для орієнтованої на майбутнє оцінки договорів страхування), незважаючи на те що навіть НБУ був проти запровадження цього стандарту у поточних умовах, Мінфін провів це рішення.

Перехід на нього потребує дуже суттєвих інвестицій у програмне забезпечення та додатковий персонал. Компаніям важко зробити це під час війни. Навіть у Європі, хоча цей стандарт був прийнятий у 2017 році, Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку врахувала, що компаніям потрібно більше часу та витрат на трансформацію, відтермінувала введення з 2021 на 2023 рік.

Не до кінця вирішене питання щодо перерахування валюти за кордон за договорами перестрахування. Додаткові складності створює вимога перестраховуватись лише в страховиків-нерезидентів з певним рейтингом, бо вона «відсікає» частину крупних та стабільних азійських перестрахових компаній. А головне - ця норма порушує міжнародні зобов’язання України згідно угоди із СОТ.

Із європейських вимог Україна бере виключно те, що стосується обмежень на ринку

- Влада України підтвердила курс на євроінтеграцію. Як євроінтеграційні підходи пливають на ринок страхування? Чи вплинуть зміни до Євродирективи Solvency II на нього?

- Євроінтеграція стосовно фінансового ринку відбувається наступним чином. Україна бере із європейських підходів та вимог майже виключно те, що стосується обмежень для бізнесу та посилення контролю, натомість ігноруючи базові принципи тих самих Євродиректив.

Це - баланс інтересів держави та бізнесу, пропорційність вимог, спрощення вимог та звітності для невеликих компаній, збереження різноманітності форм ведення бізнесу на ринку тощо.

Також не враховується як локальна національна специфіка, на необхідність чого вказують європейські норми, як і те, що в країнах Європи запровадження вимог Євродирективи Solvency II тривало 6 років, а в воюючий Україні це намагаються зробити пришвидшеними темпами за два роки.

У минулому році найяскравішим прикладом такої «збоченої» євроінтеграції стало прийняття законопроєкту №9422 (закон №3498-IX від 22.11.2023) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», де серед інших норм сором’язливо були заховані положення про виключення Національного банку як регулятора з загальнодержавної системи підготовки регуляторних нормативно-правових актів (НПА) та створення для нього особливих умов реалізації регуляторної політики.

Попри висновки комітетів Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом та з питань антикорупційної політики, Науково-експертного управління та Головного юридичного управління Верховної Ради, а також те, що наші європейські колеги прямо вказували, що такі норми протирічать європейському законодавству (Regulation (EU) №1094/2010 of the European Parliament and of the Council) та практикам, Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, яку було затверджено Указом Президента України №487/2021, закон був прийнятий.

Наслідки ми бачимо вже зараз - коли при встановленому терміні подання зауважень до НПА в 10 календарних днів (раніше було мінімум 30), оприлюднюється у неробочий час ввечері п’ятниці, і таким чином, із 10 днів фактично залишається п’ять робочих днів на опрацювання документів, що містять десятки, іноді сотні сторінок.

Фактично цей «маневр» унеможливлює нормальне опрацювання нормативних документів і лишає бізнес права голосу. Чи наближає нас це до Європи та європейських стандартів ведення бізнесу та посиленню громадянського суспільства? Питання риторичне.

Новий закон «Про страхування» відміняє поняття «обов’язкових видів страхування»

- Окрема увага у 2024 році, як кажуть страховики, приділятиметься імплементації Закону України «Про страхування». Що саме треба міняти чи чим доповнювати цей закон? Які є проблеми у цьому питанні?

- Нагадаю, що закон було прийнято у листопаді 2021 року, а набрав він чинності з 1 січня 2024 року, із перехідним періодом до 1 липня.

Це, а також набрання чинності нормами закону «Про фінансові послуги та фінансові компанії», вимагає розробки низки нових нормативно-правових актів.

До вересня минулого року НБУ майже не приділяв уваги цьому питанню. З вересня «в пришвидшеному темпі» було розроблено 24 нормативно-правових акти (НПА), це десь близько 1000 сторінок тексту, щотижня оприлюднювалось по декілька проєктів документів. Такий темп роботи не може не вплинути на їхню якість. А попереду розробка ще десятка нормативно-правових актів НБУ.

При цьому майже всі свої документи НБУ прийняв наприкінці грудня, а страховим компаніям на виконання такої шаленої кількості нормативних актів необхідно до 1 липня розробити та впровадити майже сотню власних внутрішніх положень, методик, змінити бізнес-процеси, програмне забезпечення, переробити сайти, замінити бланки, систему обліку та програмне забезпечення тощо.

Крім неймовірного обсягу роботи, це потребує залучення сотень нових співробітників та сотень мільйонів коштів, які потрібно компаніям десь «знайти» під час війни.

Новий закон «Про страхування» відміняє поняття «обов’язкових видів страхування», і запроваджує перехід на «укладення договорів страхування, обов’язковість яких визначена законом».

Це викликає необхідність у різних міністерствах теж дуже швидко розробляти та погоджувати низку нових НПА. Також треба внести відповідні зміни до Податкового Кодексу України, щоб співробітники не підпадали під оподаткування в разі страхування їхнього життя та здоров’я як обов’язку підприємств.

Тож ми вважаємо, що варто продовжити перехідний період для обох законів до 1 січня 2025 року, це дасть змогу нормально опрацювати зміни до нормативної бази, або навіть подовжити його до завершення воєнного стану.

НБУ хоче отримати право вирішувати ключові кадрові питання МТСБУ

- Незабаром Верховна Рада України має розглядати у другому читанні законопроєкт «Про ОСЦПВ». Розкажіть, як його норми вплинуть на розвиток сфери «автоцивілки», на учасників дорожнього руху та постраждалих в ДТП?

- Закон контраверсійний. Після того, як до його підготовки доєднався НБУ (нагадаю, страховики запропонували базову редакцію ще у 2015 році), документ, метою якого було покращити захист інтересів людей, що постраждали в ДТП, перетворився на такий, головною задачею якого є розширення повноважень НБУ в частині «керування» де-факто саморегулівною організацією страховиків, яким є МТСБУ.

Норми контролю з боку НБУ діяльності МТСБУ та його корпоративного управління не відповідають ані європейській практиці, ані здоровому глузду.

Про що саме йдеться? Із подачі Національного банку України в законі зараз прописані норми, що встановлюють для МТСБУ (об’єднання страховиків, яке не є фінансовою установою) майже такі самі вимоги, як до бізнесів, що беруть гроші від споживачів, і саме тому їхня діяльність регулюється державою та ліцензується.

НБУ хоче отримати право вирішувати ключові кадрові питання МТСБУ: узгодження на посади та відсторонення керівництва і ключових співробітників, а також мати інші важелі втручання у внутрішні управлінські процеси об’єднання, аж до контролю кошторису витрат на забезпечення роботи МТСБУ.

У законі є спроби нав’язати Бюро не притаманні такій структурі функції.

Головне завдання, яке держава поклала на МТСБУ - здійснювати регламентні виплати за внутрішніми договорами ОСЦПВ та гарантувати виплати за «Зеленою карткою». Вже більше 25 років Бюро робить це без нарікань як з боку споживачів, так і держави, а також всіх іноземних країн-членів системи «Зелена картка».

Треба розуміти, що МТСБУ здійснює регламентні виплати виключно за кошти самих страховиків-членів Бюро, що акумульовані в гарантійних фондах об’єднання. Від держави Бюро не отримує та не може отримати жодного фінансування у будь-якій формі.

Якщо держава не фінансує МТСБУ та не несе перед постраждалими відповідальність за виплати із його гарантійних фондів, то вона не повинна втручатись у питання управління ним, залишивши за собою лише функції контролю за відповідністю здійснення регламентних виплат вимогам законодавства.

Ми детально вивчили європейський досвід у частині структури та системи управління Моторними Бюро. По-перше, Євродиректива із моторного страхування взагалі не містить жодних норм та вимог щодо державного нагляду чи регулювання роботи таких структур.

По-друге, в усіх європейських кранах Бюро є незалежною організацією, якою керують самі страховики. Зараз ця частина нового закону, що стосується корпоративного управління Бюро, більше схожа на законодавство країни-агресора, ніж Європи, до якої ми плануємо доєднатись.

З точки зору захисту інтересів учасників дорожнього руху, в законі є багато корисних новацій. Але щоб їх запровадити, достатньо було б внести зміни і до чинного документу. Зокрема будуть запроваджені:

• Поступове збільшення страхових сум (максимальних страхових виплат) до розмірів, встановлених в країнах Європейського союзу.
• Пряме врегулювання у всіх випадках дорожньо-транспортних пригод, в яких шкода завдана лише транспортному засобу, щоб постраждалий звертався не до страхової компанії-винуватця, а до компанії, в якої він придбав свій поліс ОСЦПВ, а компанії потім самі проводять взаєморозрахунки.
• Здійснення страхових виплат у розмірі необхідному для відновлення транспортного засобу (без врахування зносу на запасні частини та деталі, що підлягають заміні).
• Відмова від франшизи.
• Посилення гарантійних функцій МТСБУ щодо здійснення виплат фізичним особам за зобов’язаннями так званих «проблемних» страховиків ОСЦПВ, тобто тих компаній, що припинили діяльність і не виконали зобов’язання перед постраждалими.
• Зменшення термінів для виплати страхового відшкодування по простих ДТП.

КАСКО залежатиме від того, чи будуть купувати люди нові автівки

- І все ж таки основний вид серед всіх страхових продуктів – це КАСКО. Це добровільний вид страхування і тут все залежить від сформованої потреби з боку клієнта та адекватної пропозиції з боку страховика. Яким чином, за Вашими оцінками, розвиватиметься КАСКО надалі? Які проблеми з цим видом страхування?

- Сьогодні в Україні за різними програмами страхування КАСКО застраховано близько 10% від всього автопарку, при чому більше половини - це договори за дешевими програмами з обмеженнями за страховими сумами або переліку застрахованих ризиків, так звані мініКАСКО.

На розвиток сегмент КАСКО впливають декілька факторів:

• вік автопарку (в Україні він за різними оцінками перевищує 20 років),
• доступність автокредитування,
• платоспроможний попит.

Бо здебільшого за КАСКО страхують відносно нові автівки, віком до 5-7 років, та особливо ті, що придбані у кредит. За підсумками 2023 року, кількість нових автівок, що купують за рік в Україні, була приблизно в 7 разів нижча, ніж в Польщі (65 тис. проти 475 тис.), із якою ми співставні за кількістю населення.

Тож перспективи сегменту КАСКО прямо залежатимуть від економічної ситуації в Україні, чи будуть люди купувати нові авто та взагалі чи вистачатиме в них грошей на такі непершочергові витрати, як страхування не досить нових авто.

Страхування від воєнних ризиків коштує недорого

- Від самого початку великої війни компанії взяли вектор на розробку страхових продуктів із покриттям воєнних ризиків. І бачимо, що сьогодні вони вже користуються найбільшим попитом як серед юридичних, так і серед фізичних осіб. Особливо, коли йдеться про страхування рухомого та нерухомого майна. Яким чином розвиваються такі види страхування та які проблеми спіткають цей сегмент?

- Що стосується страхування громадян та їх майна від воєнних ризиків життя, здоров’я та майна цивільних осіб, то страхові компанії пропонують опції покриття воєнних ризиків майже за всіма типовими продуктами, від життя та медицини до житла та КАСКО.

Коштує це відносно недорого (додаткова сума до вартості полісу для того, щоб застрахувати воєнні ризики на 10% вартості складатиме приблизно 2-5% від загального страхового платежу), але попит помірний.

За моїми оцінками, лише 10-15% від тих, хто страхує майно (нерухоме чи рухоме), використовують опцію страхування від воєнних ризиків. Гадаю, всі інші вірять в майстерність нашого ППО.

Проблемою із страхуванням цих ризиків для бізнесу є відсутність повноцінного доступу до їх перестрахування, що не дозволяє українським страховикам пропонувати покриття для підприємств.

Бо там йдеться про дуже великі страхові суми за виробничі потужності, склади, супермаркети, для яких потрібно перестрахування, а також достатньо високі ціни, тому навіть при можливості застрахуватися в іноземних компаніях інвестори не кожного разу укладають договори з розширеним покриттям.

За 20 років аграрне страхування так і не отримало суттєвого розвитку

- Страхування аграрного сектору у нашій країні, особливо з початком широкомасштабної війни, спіткала купа проблем, а головне, аграрії самі не дуже то мають бажання страхувати ризики. Чому так відбувається? Яким чином, на Вашу думку, можна вирішити ці питання? Яким чином зараз відбувається страхування аграрних вантажів та транспорту, який їх перевозить?

- Ситуація із агрострахуванням виглядає наступним чином: більша частина території України є зоною ризикового землеробства, особливо для озимих. У нас, до речі, як і в багатьох країнах Європи, сільгоспвиробники звикли отримувати від держави пільги та субсидії, а в разі якихось природних катаклізмів - пряму бюджетну допомогу.

Тож держава привчила, що можна замість страхування отримувати від неї пряму допомогу, частково через це за 20 років аграрне страхування не отримало суттєвого розвитку.

Держава виділила гарантії на 20 млрд грн для компенсації шкоди фрахтувальникам та операторам суден під час слідування зерновим коридором. Згідно із постановою КМУ №548, з держбюджету компенсуватимуть судно- та вантажовласникам збитки за тими ризиками, за якими страховики не робитимуть виплати.

Зрозуміла турбота держави про статки зернотрейдерів, але ще в 2021 році набрала чинності оновлена редакція закону про аграрне страхування з державною підтримкою, яким передбачено компенсацію до 60% страхових платежів. Але протягом всіх цих років грошей із бюджету на неї не виділялось, тож обсяги агрострахування залишаються незначним (за 9 міс. 2023 року всього 45,1 млн грн). Із таким ставленням у перспективі навряд чи щось зміниться.

Про медичне страхування та плани на поточний рік

- Медичне страхування все більше стає одним із основних видів страхування у переважної більшості компаній і на нього зберігається попит у населення і роботодавців. Що Ви можете сказати з цього приводу? Як зробити його ще більш популярним та головне доступним для пересічних українців?

Добровільне медичне страхування «за визначенням» не може бути дешевим, тому за часів війни та економічної кризи можливості для його зростання є обмеженими. Держава має бути зацікавлена у тому, щоб стимулювати підприємства страхувати своїх співробітників за ДМС, бо це зменшить навантаження на бюджетну медицину. Для цього потрібно небагато: прибрати оподаткування ПДФО співробітників компаній, якщо їх страхує роботодавець. Ми давно говоримо про необхідність такого кроку.

Він підтверджений нашими розрахунками: за 1-2 роки за рахунок збільшення обсягів державного медичного страхування, бюджет отримає подвійний ефект: збільшення податкових надходжень з приватних клінік та зарплат їхнього медперсоналу, а також зменшення бюджетних витрат на лікування, бо більше людей лікуватимуться за рахунок добровільного страхування.

- Ваші основні бачення нововведень на страховому ринку у 2024 році. Які будуть з’являтися нові види страхових продуктів?

- Якщо коротко - галузь чекає на прийняття НБУ нових нормативно-правових актів, більша частина із яких, на жаль, не полегшуватимуть умови ведення бізнесу, а також дуже велика робота щодо підготовки нового регулювання за всіма напрямками, де буде йти заміна обов’язкового страхування.

Що стосується продуктів, то українські страховики пропонують широкий вибір, і головне не припиняють виконувати зобов’язанням за виплатами відшкодувань. Навряд чи цього року ми побачимо якісь принципово нові продукти. Важливо, щоб у населення були кошти захищати свої фінансові інтереси за допомогою тих видів страхування, що вже пропонує ринок, а держава визнавала страхування як один із основних чинників зменшення ризиків.